( вчитель зарубіжної літератури )
“Не забути зібрати контрольні роботи, нагадати про зміну розкладу, пояснити, чому Кафка не писав чеською мовою, розказати про українське походження Чехова. Потім з п’ятикласниками прочитати казки… Йой, я каву розлила!!!” Це мій суботній ранок, я вчителька і збираюся в Українську суботню школу в Празі:)
Коли я працювала в Києві, я ніколи не могла помислити, що зарубіжна література стане реальністю. Що я зможу дітям пояснювати твори і вони будуть розуміти, де знаходиться Прага 3 чи читати книги про війну і бачити події з двох точок зору – європейської і рідної, української.
Я з дитинства любила вивчати мови і читати. Колись почула – щасливою може бути тільки людина, яка улюблену справу перетворила на працю. Я можу бути щасливою і сумною одночасно – щасливою за учнів школи, перед ними фантастичні можливості. І сумною, бо їм так рано треба брати на себе відповідальність, бо двомовність означає дві культури і їхнє співіснування у світі дитини. Ми, вчителі, даємо надію і впевненість, що діти з цим впораються. Я вірю в майбутнє наших дітей і я вірю, що кожен момент їхнього навчання вартує того.